Портал в минуле. Вступна частина

 

Співробітники Національного заповідника «Замки Тернопілля» розпочали роботу над новим проектом «Портал в минуле. Таємниці історії». Цей проект передбачає декілька напрямків роботи, зокрема: дослідження проблемних сторінок історії нашого краю та України в цілому, організація обговорення проблеми з залученням кращих фахівців та використанням новітніх технологій, розробка сценарію, зйомка та монтаж відеороликів. Кожен з цих напрямків роботи сам по собі не є чимось новим чи унікальним, а ось їх поєднання в одному проекті безумовно заслуговує на увагу. Не секрет, що більшість наукових досліджень публікується в фахових виданнях, «сухою» мовою науки і є практично недоступними для пересічного українця, історична грамотність якого зростає з кожним роком. Головною ж метою «Порталу в минуле» (зрозуміло, крім самого пошуку істини) стане популяризація історії через її «переклад» на зрозумілу для широкого глядача мову та доступність через публікацію в Інтернет мережі.

Перша частина проекту, над яким уже триває робота буде стосуватися надзвичайно цікавої проблеми походження княжих родів Збаразьких та Вишневецьких, які відіграли провідну роль в історії України на протязі XVI – XVII ст. Чого варті такі імена, як Байда чи Ярема Вишневецькі, Стефан Збаразький та ін. Ці історичні особи без перебільшення формували історію не лише України, а й Східної Європи в цілому. Питання їх походження ось уже більше півтора століття не дає спокою історикам України, Польщі, Білорусі, Росії та ін. Цікаво, що самі князі Збаразькі і Вишневецькі проголосили себе нащадками литовського князя Ольгерда, а ось більшість сучасних істориків називають їх потомками Рюрика, які в потрібний момент утворили собі «правильне» походження. Хоча є й такі дослідники, що доводять правдивість родинної легенди з її литовським корінням. В наукових колах дискусія щодо походження зазначених княжих родів уже давно отримала назву «Генеологічної війни», яка то стихає, то розгоряється з новою силою.

Цією проблемою свого часу займалися такі визначні історики, як М. Грушевський, М. Стрийковський, Ю. Вольф, К. Несецький, Ш. Окольський, В. Семкович, К. Стадницький, Б. Папроцький, Й. Пузина та багато інших. Не менше уваги їй приділили і сучасні дослідники історії, серед них – Н. Яковенко, Л. Войтович, О. Однороженко, С. Келембет, Я. Тенговскі (Польща), В. Собчук та цілий ряд інших. Але, не дивлячись на величезну увагу, переконливої відповіді ніхто до сьогодні так і не знайшов.