Дзвиняча і кельти. Маленьке українське село, древня цивілізація Європи та традиція Хеловіну – що спільного?

 

Здавалося б, що спільного сьогодні може бути між маленьким селом на Тернопільщині і древньою цивілізацією Європейського континенту? А з іншої сторони – що ми взагалі знаємо про наше минуле в його етнічному вимірі? Як далеко здатні прослідкувати отой безперервний ланцюжок поколінь, який тягнеться крізь час в глибину віків? Чи часто замислюємось - ким були наші далекі предки, у що вірили, яким богам молилися, як і коли заселили цей край та звідки прийшли? Відповіді на ці та багато інших запитань із зрозумілих причин і до сьогодні залишаються за межею наших можливостей. В даному випадку, перефразовуючи Сократа мусимо констатувати той факт, що знаємо лише те, що практично нічого не знаємо.

Вінниця, Брацлав, Хмільник та Сокілець – українські міста засновані литовцями, що прийшли з теренів сучасної Білорусі.

 

Сьогодні Вінниця є одним з найбільших міст історичного Поділля, що розкинулося на берегах Південного Бугу. І хоч, порівняно з іншими старовинними містами нашої держави, Вінниця є дещо молодшою, все ж цей факт анітрохи не сприяв дослідженню історії її появи на історичній арені. Сьогодні дослідники та краєзнавці не можуть дійти згоди навіть щодо питання виникнення самої назви поселення. Поширеними є три загальноприйняті версії:

-          від слова «вінниця», тобто винокурня або гуральня;

-          від слова «віно» - так в давнину називали маєтки, які отримувала дружина від свого чоловіка (посаг) після одруження;

-          від річки «Вінничка», в гирлі якої і було сформоване саме місто.

Головне перехрестя Вишневця.

Переконаний, що кожен, хто прочитає заголовок цієї статті згадає перехрестя доріг з Кременця на Тернопіль та з центру містечка в напрямку Ланівець і це закономірно. Однак, зовсім не це перехрестя стало головним в історії давнього містечка. Перехрестя, про яке піде мова, розташоване на якихось триста метрів далі в напрямку Тернополя, його не можна побачити «неозброєним оком», адже шляхи там перетнулися не звичним для нас чином – в просторі, а в часі!