Хто ж збудував перший замок у Вишнівці?

 

На відміну від багатьох інших замків, що в пізньому середньовіччі килимом вкривали терени нашого краю, про дату побудови Вишнівецького (тоді ВишнЕвецького) ми можемо говорити доволі чітко – це 60-ті роки XV ст. А ось питання: хто ж став, так би мовити, автором першої твердині на березі Горині (сучасний Старий Вишнівець) і до сьогодні залишається дискусійним. Напевно, у багатьох також виникне запитання, чому перший замок у Вишнівці з'явився так пізно, навіть у порівнянні з сусідніми Кременцем чи Збаражем. На це, звичайно, були свої об’єктивні причини, про які розповімо згодом.

Сьогодні ж поговоримо про ймовірного фундатора першого замку у Вишнівці. На жаль, за браком відомих документальних джерел тут залишається лише здогадуватися з тією чи іншою долею ймовірності. Достеменно відомо, що перший замок на теренах сучасного села Старий Вишнівець мав з'явитися на проміжку часу у 12 років з 1463 і по 1475 рр.

Станом на 1463 рік на землях, що належали князям Збаразьким ми бачимо лише дві твердині у Збаражі та Колодні, які, відповідно, мають статус «города». Правляча князівська династія на той час знаходилася у Збаражі, власне від цього міста вони й назвали себе  князями Збаразькими. У тодішнього власника краю князя Василя було троє синів – Василь, Семен та Солтан. Два старших отримали два замки, що уже існували (Збараж і Колодно), а молодшому дісталися терени, розташовані на Горині без жодного замку. Таким чином, багато хто (і я раніше так думав) саме Солтану приписує побудову першої твердині у Вишнівці. Однак відомо, що Солтан незадовго після поділу маєтків з братами у 1463 р. виїхав до Москви, а повернувся напередодні своєї смерті у 1473 р. Навряд чи людина, в довгострокові плани якої не входило перебування на Волині займалася будівництвом нового «родового гнізда». Тим більше, що у своєму заповіті Солтан називає себе «отчичем Збаразьким». З іншої сторони, поїхати до Москви князь Солтан міг і не відразу після розподілу маєтків. Таким чином, ми не можемо виключати його з числа потенційних фундаторів першого замку. Хоча, все  ж таки, більш логічною видається версія про непричетність Солтана до побудови замку у Вишнівці.

Відомо, що за відсутності Солтана його уділом на Горині розпоряджалися брати – Василь та Семен. Виходячи з цього кременецький історик Володимир Собчук припускає, що, швидше за все, фундаторами першого замку у Вишнівці були саме ці князі. Звичайно, що не можна виключати і такий розвиток подій. Проте реалії того часу були такими, що замок будували як правило «під власника», а володіючи власними оборонними твердинями у Збаражі та Колодні, навряд чи котрийсь із братів міг планувати побудову замку далеко на периферії чи переїзд до Вишнівця.

В той же час чомусь ніхто з дослідників не звернув увагу на ще одного, третього, найбільш ймовірного претендента на побудову Вишнівецької твердині – князя Михайла Васильовича Вишневецького (племінника Солтана і першого князя, який використав назву «Вишневецький»).

Напевно, головною причиною, чому дослідники «не помітили» цього персонажа в контексті зведення першої твердині у Вишнівці є дуже короткий період часу, відведений йому для будівництва. Однак, на нашу думку така ситуація склалася через малу кількість документальних джерел того часу та недостатнє усвідомлення історичного контексту.

За думкою більшості дослідників князь Михайло переїхав до Вишнівця після спалення Збаразького замку у 1474 р. та загибелі його батька під час татарського нападу. Більше того, за версією дослідників саме ці трагічні події й були причиною переїзду Михайла. Як стверджує польський хроніст Ян Длугош, цей напад відбувся, коли селяни були зайняті збиранням урожаю на святого Івана Хрестителя. Відомо, що свято Івана Хрестителя в католицькій традиції прийнято відзначати двічі на рік – 24 червня та 29 серпня (в день народження та смерті). Оскільки хроніка згадує про збирання врожаю, то, очевидно, що мова йде про другу дату – 29 серпня. Зрештою, відомо, що саме жнива були «улюбленою» порою нападу татарських орд. Документ, який вперше згадує замок у Вишнівці, датований також серпнем, але наступного 1475 року. Зрозуміло, що при такому розвитку подій одного року аж ніяк недостатньо для будівництва замку. Саме тому дослідники і не вказували на Михайла як на можливого фундатора першого замку у Вишнівці.

Проте не все так однозначно. Ми знаємо, що у 1474 році князь Михайло був уже повнолітнім, але нічого не знаємо про дату його народження. Польський історик Ілона Чаманська, зазначає, що князь народився біля 1460 р., а рання дорослість була спричинена родинною трагедією (здобуттям і спаленням замку у Збаражі та загибеллю батька). Однак це лише нічим не підтверджене припущення і жодних підстав брати до уваги саме цю дату немає. Швидше навпаки, існують непрямі докази того, що князь мав народитися значно раніше. По-перше, двоє з чотирьох його синів мали б народитися до 1480 року, а один - біля того ж року (за думкою тієї ж І. Чаманської). Таким чином, умовно перший з синів мав би народитися не пізніше 1475 року. Навряд чи на той час князю було менше 18 років. По-друге, помер князь Михайло біля 1517 року і швидше за все природно, від старості. Таким чином, його вік мав би становити мінімум 60 – 70 років.

Виходячи з вищесказаного, буде правильно вказати на початок 50-х років XV ст., як на більш ймовірну дату народження першого князя Вишневецького.

Таким чином, на момент спалення Збаража головному герою нашої розповіді було біля 25 років. Звідси напрошується інший логічний висновок. В період відсутності Солтана, коли його уділ на Горині перебував у спільній власності братів (батька і дядька Михайла), Михайло, досягнувши повноліття, цілком міг бути «виділеним» та, отримавши від батька дядькову частку маєтку на Горині, побудувати тут свій власний замок. В такому випадку часу для цього в Михайла Васильовича було цілком достатньо.

В світлі вище описаного стає зрозумілою пізніша просто фанатична наполегливість Михайла аби в жодному разі не випустити з рук Вишнівця. Для цього князю довелося навіть сфальшувати лист розподілу маєтків між батьком та дядьком Семеном (навряд чи це могла зробити 14-тирічна дитина). Проте, Семен заперечував факт поділу, у зв’язку з чим король доручив опитати свідків, які були записані в представленій Михайлом грамоті. Опитування засвідчило правдивість слів Семена та виявило фальшування Михайла. Після цього уже мав відбутися офіційний поділ дільницею небіжчика Солтана між його братом Семеном та племінником Михайлом. Семен дозволив Михайлу обирати, де буде його частина і останній вказує на Вишнівець та прилеглі села. Семену ж дісталося Маневе також з прилеглими селами.

У 1481 р. мав місце поділ уже усього уділу родини між Михайлом та його братами. Михайло Васильович при цьому виступає опікуном наймолодшого Семена і також бере собі Вишнівець. Роком пізніше відбувся поділ маєтків уже між Михайлом та наймолодшим Семеном, який досяг повноліття. І знову Вишнівець залишається у володінні Михайла. Остаточно зарезервувавши за собою місто над Гориню князь Михайло починає використовувати і прізвище – Вишневецький.

Таким чином, якщо наша версія вірна (а все саме так і виглядає), то ми можемо зробити декілька несподіваних висновків:

 

·         князя Михайла потрібно називати не лише родоначальником династії та першим «Вишневецьким», а й тим, хто збудував тут перший замок та на століття визначив подальшу долю цього поселення.

 

·         На момент трагедії, яка сталася у Збаражі 1474 р. Михайла там просто не було і ця подія не мала ніякого відношення до його рішення перебратися у Вишнівець. Доля Вишнівця була визначена дещо раніше.