То коли ж народився перший князь Вишневецький?

 

Як відомо, першим, хто почав використовувати титул «князь Вишневецький» був син Василя Васильовича Збаразького – Михайло. В попередній статті ми висунули гіпотезу, що засновник династії Вишневецьких і збудував перший замок на березі Горині. Про те, що це був саме правий берег (тобто сучасне село Старий Вишнівець) свідчать акти розподілу маєтків, датовані другою половиною XV ст. (більш детально в наступних публікаціях). 

Однак існує один важливий чинник, через який дослідники не звернули свою увагу на Михайла в контексті побудови першого замку, і який може істотно вплинути на нашу теорію. Мова йде про ймовірний час народження князя. Чому це питання в даному випадку є надзвичайно важливим? Все дуже просто, якщо князь Михайло, як твердять польські історики, що досліджують династію Вишневецьких І. Чаманська та З. Анусік народився не раніше 1460 р., то, зрозуміло, що в 14 років дитина не могла збудувати фортецю. Напевно з цих же причин і вітчизняні дослідники (які, безумовно знайомі з працями польських колег) не припустили такої можливості.

Спробуємо все ж таки розібратися з цією проблемою та довести хибність позиції вище згаданих дослідників. Отже, авторка єдиної на сьогодні монографії роду князів Вишневецьких пані професор університету ім. Адама Міцкевича в Познані Ілона Чаманська зазначає, що князь Михайло «народився правдоподібно біля 1460-го року, оскільки вже у 1475 році виступав, як особа повнолітня від свого імені та від імені своїх братів»[1]. На жаль, дослідниця у своїх припущеннях не посилається на жодне джерело і не наводить інших доказів на користь своєї гіпотези. Тому залишається лише припускати, що причиною назвати саме цю дату стала думка авторки про невелику різницю у віці між Михайлом і його братами. А, оскільки інші сини Василя Збаразького були малолітніми, то й Михайло не мав би бути значно старшим. «Рання дорослість князя була спричинена родинною трагедією» - пише І. Чаманська, маючи на увазі спалення Збаразького замку у 1474 році.

Нагадаю, що за нашою версією князя Михайла на момент татарського нападу у Збаражі не було, він уже декілька років хазяйнував у Вишнівці. Частково цю позицію може підтвердити і польський хроніст Ян Длугош, який у 1474 р. згадує лише про двох врятованих синів Василя Васильовича[2]. Напевно, розуміючи усі ці моменти І. Чаманська каже Василевій «дружині з кількома дітьми потрапити в неволю»[3]. Хоч єдине джерело, яке розповідає нам про татарський напад той же Ян Длугош говорить про полон лише дружини Василя. При цьому додає, що один із синів уже був в кайданах, але котромусь із захисників фортеці вдалося його врятувати. Очевидно, вказуючи такі подробиці, хроніст був близько знайомий з деталями цієї події і підстав сумніватися в інформації про двох синів немає. Логічно було б потрактувати ці події так, що на момент татарського нападу в Збаразькому замку було лише два сини Василя і обидва вони врятувалися, адже уже в наступному 1475 р. князь Михайло виступає разом з «братією»[4].

Колега пані Ілони, професор філософсько-історичного університету в Лодзі Збіґнєв Анусік, не дивлячись на серйозну критику роботи І. Чаманської, також притримується думки, що Михайло Васильович не міг народитися раніше 1460-го року. Однак, на відміну від І. Чаманської, пан Анусік наводить аргументи на користь власної версії. Ці аргументи відштовхуються головно від пропонованої автором дати народження прадіда Михайла князя Федька Несвізького. Отже, як твердить З. Анусік:

 

·         Федір Несвізький, який є тотожним Федору Корибутовичу народився на переломі XIV – XV ст. та помер біля 1442 року.

·         Син Федора – Василь в такому випадку мав би народитися біля 1420 року.

·         Оскільки у 1463 році батько Михайла (син Василя Федоровича) Василь Васильович був уже повнолітнім, то народитися він мав біля 1440-го року.

·         В такому випадку зрозуміло, що рамки кожного покоління настільки стиснуті, що Михайлу уже не можна народитися раніше 1460-го року.

 

Проте, якщо навіть «неозброєним оком» поглянути на логіку шановного З. Анусіка, то побачимо, що жодного доказу саме такої версії подій немає. Більше того, існує значна кількість аргументів проти подібного розвитку ситуації. Рік народження Федора Несвізького автор визначає на підставі першої джерельної згадки про Федора Корибутовича (1422 рік)[5]. Але потрібно розуміти, що, по-перше, Федько Несвізький і Федір Корибутович - це різні особи, а, по-друге, якщо й умовно прийняти, що тут мова йде все ж таки про батька Василя Федоровича, то чому він на той момент не міг мати 30 чи 40 років? Не зрозуміло. Дату смерті Федора автор прив’язує до передачі Збаража Дениску Мукосійовичу. Але, виходячи з історичного контексту більш логічним було б припустити, що ці події не пов’язані між собою, а Збараж перейшов до Дениска не через смерть власника, а через його тимчасову втрату нащадками Федька (чи самим Федьком). Адже якщо б було по - іншому, то виникає запитання – чому ж тоді Збараж не перейшов до Василя, якому за версією З. Анусіка у 1442 році мало б бути біля 22-ох років. І чому цьому ж Василю у 1450-х роках довелося звернутися до короля з проханням повернути Збараж? Розуміє цю неув’язку і автор, і тому висуває припущення, що в 1442 році Василь міг бути неповнолітнім і сам же називає це припущення «малоймовірним». Але далі логічного пояснення цієї ситуації не наводить. Зрештою, якщо подивитися на запропоновану З. Анусіком схему, то виходить, що чотири покоління роду народжували в максимально молодому віці і з максимально стиснутою різницею у віці кожного з братів, що навряд чи могло мати місце в реальності.

Насправді ж ситуація розвивалася дещо по-іншому. Князь Федько Несвізький згадується в історичних джерелах лише в короткий період з 1431 по 1435 рр. На підставі цієї інформації визначити дату його народження неможливо. Швидше за все помер він наприкінці 30-х років XV ст., а Збараж перейшов до рук Дениска Мукосійовича не відразу після смерті. Федько Несвізький мав би народитися значно раніше запропонованого З. Анусікосм часу, а на переломі XIV і XV ст. мав уже бути на світі його син Василь. Таким чином народження братів Василя, Семена і Солтана мало місце не пізніше 20-их років XV ст. Це добре узгоджується з датами їх життя та смерті. І, якщо навіть припустити, що Василь чи Солтан померли не від старості, то цього не можна сказати про Семена, який помер у 1480-му році і на цей час мав би мати, як мінімум 60 років. Пам'ятаємо при цьому, що Василь був старшим братом, а, отже, його народження потрібно датувати кінцем 10-их років XV ст. У 1473 р. князь Солтан складає заповіт, на цей час обидві його дочки були уже повнолітніми (інакше мав би призначити опікунів), тобто аби вийти на приблизну дату народження самого Солтана, потрібно відняти два покоління, а це 40 - 50 років. Таким чином, і в даному випадку ми виходимо на 20-ті роки XV ст. Зрозуміло, що можливі деякі відхилення, але ця схема аж ніяк не вкладається в концепцію, запропоновану З. Анусіком.

Отже, якщо Василь Васильович народився наприкінці 10-их років XV ст., або ж на самому початку наступного десятиліття, а все вказує саме на цю дату, то його син Михайло мав бути значно старшим, ніж про це пише І. Чаманська чи З. Анусік. А приблизно у 1460-му р. мав би народитися його молодший брат Семен, який продовжив династію Збаразьких. Таким чином ми не просто констатуємо той факт, що Михайло, зважаючи на свій вік, міг збудувати замок у Вишнівці, а й взявши до уваги аргументи, подані у попередній статті приходимо до висновку, що саме він і мав це зробити.

 

P. S. Прийнявши 1460-ті роки, як час народження Михайла І. Чаманська не залишила собі «простору для маневру» при датуванні народження уже його синів. Не маючи можливості опуститися нижче хронологічної позначки 1480–го року, вона була змушена аж трьох його синів «народити» біля 1480-го року. Такої ж помилки допускається і З. Анусік, взявши за вихідний пункт народження Олександра, Івана та Федора дату народження їх батька Михайла[6].  

 

  

---

[1] Czamanska Ilona. Wiśniowieccy monografia rodu. s. 31.

[2] Jana Długosza kanonika Krakowskiego Dziejów Polskich ksiąg dwanaście.  s. 574.

[3] Czamanska Ilona. Wiśniowieccy monografia rodu. s. 31.

[4] Archiwum ksążąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. Tom 1. s. 71.

 

[5] Zbigniew Anusik. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli. s. 152.

[6] Zbigniew Anusik. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli. s. 157.

Використана література.

 

1.       Archiwum ksążąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. Tom 1. Lwow 1887.

2.       Czamanska Ilona. Wiśniowieccy monografia rodu. Wydawnictwo Poznanskie. Poznan 2007.

3.       Jana Długosza kanonika Krakowskiego Dziejów Polskich ksiąg dwanaście. T. V. Ks. XII. Krakow 1870.

4.       Zbigniew Anusik. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli: suplement do monografii rodu. Przegląd Nauk Historycznych 8/2, 149 – 245.