Сьогодні ми дуже
часто чуємо, що в храмах УПЦ (пов'язаних з московським патріархатом)
використовується не російська, а церковнослов’янська мова. Насправді так воно і
є, але давайте розберемося, що ж це за мова і яким чином вона потрапила до нас?
Насправді та мова,
яку ми сьогодні називаємо «церковнослов'янською» - це розмовна мова Болгарії IX ст., або ж давньоболгарська мова. У 863 р.
на запрошення моравського князя Ростислава брати Костянтин і Мефодій (швидше
всього болгари за походженням) переселилися до Моравії (сучасна Чехія) і
розпочали роботу над перекладом текстів Святого Письма на відому їм болгарську
мову аби дати можливість слов'янам, що там мешкали читати Святе Письмо
зрозумілою їм мовою. Як відомо, на той час за церковними законами в
богослужінні можна було використовувати лише три мови, які називали «створеними
Богом» - латинську, грецьку та єврейську. Натомість Костянтин і Мефодій
вступили в гостру полеміку з прихильниками трьохмовності і доводили право
кожного народу на використання власної мови в релігії та освіті. За таку тверду
позицію брати були проголошені єретикам, але, не дивлячись на спротив, свою
справу довели до кінця…
У 988 році, як ми
знаємо князь Володимир Святославович хрестив Русь. Проте, мову, перших священників
та богослужбові книги він привіз до Києва не з Візантії, а саме з Болгарії.
Таким чином, розмовна мова південних слов'ян (а саме болгар) стала мовою нової релігії
у Києві. Очевидно, що розмовна мова простого народу на Дніпрових схилах відрізнялася.
Звичайно, відрізнялася вона не настільки, як, скажімо, польська від латини, але
все ж була іншою. Як на мене, в даному випадку можна говорити як про позитивні,
так і негативні моменти такого вибору Володимира. З позитиву – мова була все ж
таки слов'янська, а, отже, в тій чи іншій мірі зрозуміла. А ось щодо негативу,
то, по-перше, це розрив з багатою спадщиною античного світу, а, по-друге, та ж
подібність. Справа в тому, що мова релігії і мова простого народу довгий час
функціонуючи спільно на одній території, не могли не зблизитися. Таким чином,
що народній мові стало значно важче витіснити «свою-чужу» мову релігії. Для
прикладу, в країнах Європи, де латина була чітко відділеною від розмовної мови
більшості народів цей процес відбувся разом з «народним виходом» на історичну
арену.
А тепер цікаве
запитання: чому для болгар IX ст.
власна мова релігії була явищем цілком прийнятним і необхідним, а для українців
нашого часу – ні? В чому різниця? Чому ПЦУ сьогодні по відношенню до
української мови використовує ті ж наративи, що й німецькі єпископи по
відношенню до творіння Костянтина та Мефодія? І це не дивлячись на факт
канонізації братів – канонізації, напевно ж, за їх боротьбу аби кожен народ мав
можливість молитися власною мовою. Чи не парадокс!
То якою ж мовою
маємо молитися? На мою думку, якщо ми уважно вчитаємося в тексти Святого Письма,
то зауважимо, що така універсальна мова молитви існує, вона одна для цілого
світу і називається дуже просто – РІДНА МОВА. Саме цією мовою – мовою свого
народу, мовою тата і мами говорив Ісус Христос. Цією мовою говорили апостоли, а
коли їм потрібно було нести світло істинної віри між чужі народи, то не народи
переходили на мову апостолів, а навпаки. По-іншому просто бути не може. Якщо
священник щиро прагне «достукатися» до серця прихожанина, то він автоматично
перейде на зрозумілу для останнього мову. А якщо наставник по якійсь причині не
ставить собі за мету «достукатися», то мова тоді взагалі не важлива.
Давайте
задумаємося - що таке молитва? «Це розмова з Богом» - кажуть богослови. Я б
додав – щира розмова. Але чи реально цього домогтися, використовуючи чужу мову.
Очевидно, що ні. Щира розмова, розмова з глибини нашої свідомості можлива лише
коли ми промовляємо тією ж мовою, що й думаємо. По-іншому просто не буває.
Аргументуючи право
кожного народу на власну мову молитви святий рівноапостольний Кирило говорив:
«Чи не йде дощ від Бога рівно на всіх, чи не сяє на всіх сонце, чи не рівно всі
ми дихаємо повітрям? Як же ви не соромитися лише три мови визнавати, а іншим
всім народам і племенам волієте бути сліпими і глухими»?
Думайте …
Немає коментарів:
Дописати коментар