Будівництво Вишнівецького палацу. Частина 2. Що кажуть історики.

В минулій статті я здійснив спробу аналізу відомих на сьогодні документальних джерел, які могли використати історики в своїх працях на тему побудови Вишнівецького палацу та часу, коли це будівництво могло мати місце. Як виявилося, не зважаючи на одностайність думки сучасних дослідників, жодних підстав для якихось категоричних висновків в цих джерелах немає.

В даній публікації спробую в хронологічній послідовності прослідкувати позицію істориків, які в різний період часу торкалися теми побудови Вишнівецького палацу. Важливо зрозуміти: на чому базувалися їх висновки, як змінювалася тенденція та якою є думка сучасних дослідників? Зрештою, на скільки обґрунтованим може бути твердження про Михайла Сервація, як фундатора Вишнівецького палацу.

Дзвиняча і кельти. Маленьке українське село, древня цивілізація Європи та традиція Хеловіну – що спільного?

 

Здавалося б, що спільного сьогодні може бути між маленьким селом на Тернопільщині і древньою цивілізацією Європейського континенту? А з іншої сторони – що ми взагалі знаємо про наше минуле в його етнічному вимірі? Як далеко здатні прослідкувати отой безперервний ланцюжок поколінь, який тягнеться крізь час в глибину віків? Чи часто замислюємось - ким були наші далекі предки, у що вірили, яким богам молилися, як і коли заселили цей край та звідки прийшли? Відповіді на ці та багато інших запитань із зрозумілих причин і до сьогодні залишаються за межею наших можливостей. В даному випадку, перефразовуючи Сократа мусимо констатувати той факт, що знаємо лише те, що практично нічого не знаємо.

Древній Збараж. Історія одного обману.

         Напередодні Люблінської унії 1569 року перед княжими династіями, які панували на землях, що ось-ось мали стати територією нової держави постало питання ідентифікації свого походження. Очевидно, що за руської доби ця проблема була відсутньою, адже влада передавалася, що називається «по крові» і вся велика титулована родина утворювала замкнуте коло,  прекрасно усвідомлюючи при цьому суспільно-політичний статус один одного. Щось комусь пояснювати ніколи раніше потреби не виникало[1]. Принципових змін не відбулося й за так званої «Литовської доби». Прийшла ще одна династія, яка з однієї сторони дещо потіснила нащадків Рюрика на теренах сучасної України, а з іншої, дуже швидко поріднилася з руськими князями та зрештою розділила з ними владу. Суспільно-політичний устрій не зазнав кардинальних змін. Знову ж таки «своїх», якими були тепер представники двох династій (змішаних внаслідок династичних шлюбів) усі знали.

Будівництво Вишнівецького палацу. Що кажуть джерела?

           Про роль останнього представника династії Вишневецьких у відродженні родового гнізда, головним елементом якого, звісно ж, є збережений до сьогодні княжий палац можна прочитати в кожній статті, присвяченій маєтку незалежно від того, є це популярна чи наукова праця. Головний посил цих публікацій зводиться до того, що останній представник роду, який протягом двох з половиною століть відігравав важливу роль європейської політики, не залишивши спадкоємця, береться за відновлення родового гнізда. І ця справа перетворюється мало не на головну мету господарської діяльності князя протягом останніх років його життя. Проте, не дивлячись на таку одностайність думки дослідників та доволі значний об'єм накопиченого матеріалу дискусійні моменти, які змушують задуматися  залишаються і надалі. Саме цим на перший погляд непомітним розбіжностям і буде присвячено ряд моїх публікацій. Зазначу, що я ні в якому разі не ставлю під сумнів вагомий вклад Михайла Сервація в розбудову палацово-паркового комплексу у Вишневці, але разом з тим хочу показати, що тема далеко не вичерпана і проблемних моментів, які мають стати предметом майбутніх досліджень ще доволі багато.

 

Збараж до Збаража або ще раз про ювілей.

 

Вже в цьому році відзначатимемо 810 річницю з часу першої писемної згадки про місто Збараж (Тернопільської обл.). Як зазначено в Галицько-Волинському літописі за іпатіївським списком у 1211 р. польський король Лєшко Білий разом з руськими князями не зміг здобути Галича «і, пішовши, пустошив він довкола Теребовля, і довкола Моклекова, і Збаража, а Биковен узятий був ляхами і руссю»[1].

Однак, як зазначив у своєму ФБ дописі Руслан Підставка,[2] ще у 1923 р. уродженець Тернополя Броніслав Адольф Влодарський цілком аргументовано прийшов до висновку, що описані в літописі події насправді мали місце трьома роками пізніше у 1214 р. Такої ж думки притримувався і знаний історик Леонід Махновець, який у 1989 р. видав переклад літопису руського за іпатіївським списком та при перерахунку літочислення події із згадкою про Збараж датував 1214 р.

Перша згадка про Вишнівець. Чому не 1395?

            Якщо сьогодні ми відкриємо будь-яку публікацію, де є історична довідка про Вишнівець, то в більшості з них неодмінно прочитаємо, що вперше містечко згадано у 1395 році. Пов’язують цю згадку із зведенням оборонного замку на березі Горині рідним братом тодішнього короля Польщі Володислава Ягайла литовським князем Дмитром Корибутом Ольгердовичем.

В даній статті спробуємо пояснити, чому згадка про Вишнівець у 1395 році є пізнішою фальшивкою і звідки взагалі ця дата взялася. Відразу зазначимо, що жодного документу, де було б згадано Вишнівець у 1395 р. не існує і ніколи не існувало. То в чому ж тоді справа? Чому ми не можемо прийняти 1395 рік за першу документальну згадку про Вишнівець?

То коли ж народився перший князь Вишневецький?

 

Як відомо, першим, хто почав використовувати титул «князь Вишневецький» був син Василя Васильовича Збаразького – Михайло. В попередній статті ми висунули гіпотезу, що засновник династії Вишневецьких і збудував перший замок на березі Горині. Про те, що це був саме правий берег (тобто сучасне село Старий Вишнівець) свідчать акти розподілу маєтків, датовані другою половиною XV ст. (більш детально в наступних публікаціях). 

Однак існує один важливий чинник, через який дослідники не звернули свою увагу на Михайла в контексті побудови першого замку, і який може істотно вплинути на нашу теорію. Мова йде про ймовірний час народження князя. Чому це питання в даному випадку є надзвичайно важливим? Все дуже просто, якщо князь Михайло, як твердять польські історики, що досліджують династію Вишневецьких І. Чаманська та З. Анусік народився не раніше 1460 р., то, зрозуміло, що в 14 років дитина не могла збудувати фортецю. Напевно з цих же причин і вітчизняні дослідники (які, безумовно знайомі з працями польських колег) не припустили такої можливості.